Genesis 38— 2004

¹У той час Іуда відійшов від бра­­тів своїх і оселився поблизу­ одного одолламитянина, якому ім’я: Хира.

²І побачив там Іуда дочку од­ного хананеянина, якому ім’я: Шуа; і взяв її і ввійшов до неї.

³Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ір.

⁴І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан.

⁵І ще народила сина [третього] і нарекла йому ім’я: Шела. Іуда був у Хезиві, коли вона народила його.

⁶І взяв Іуда дружину Ірові, первісткові своєму; ім’я їй Фамар.

⁷Ір, первісток Іудин, був неугодний перед очима Господа, й умертвив його Господь.

⁸І сказав Іуда Онану: увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і віднови сíм’я братові твоєму.

⁹Онан знав, що сíм’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав [сíм’я] на землю, щоб не дати сімені братові своєму.

¹⁰Злом було перед очима Господа те, що він робив; і Він умерт­вив його.

¹¹І сказав Іуда Фамарі, невістці своїй [після смерти двох синів своїх]: живи вдовою в домі батька твого, доки підрос­те Шела, син мій. Тому що він сказав [у розумі своєму]: не помер би і він подібно до братів його. Фамар пішла і стала жити в домі батька свого.

¹²Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Іудина. Іуда, утішившись, пішов у Фамну до охоронців худоби його, сам і Хира, друг його, одолламитянин.

¹³І повідомили Фамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Фамну стригти худобу свою.

¹⁴І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Енаїма, що на дорозі до Фамни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину.

¹⁵І побачив її Іуда і при­йняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє. [І не впізнав її.]

¹⁶Він повернув до неї і сказав: я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене?

¹⁷Він сказав: я надішлю тобі козеня з отари [моєї]. Вона сказала: чи даси ти мені заставу, поки пришлеш?

¹⁸Він сказав: яку дати тобі заставу? Вона сказала: печатку твою, і перев’язь твою, і трости­ну твою, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього.

¹⁹І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого.

²⁰Іуда ж послав козеня через друга свого одолламитянина, щоб взяти заставу з руки жінки, але він не зна­йшов її.

²¹І запитав жителів того міс­ця, говорячи: де блудниця, що була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: тут не було блудниці.

²²І повернув­ся він до Іуди і сказав: я не зна­йшов її; та й жителі місця­ того сказали: тут не було блуд­ниці.

²³Іуда сказав: нехай вона візьме собі, аби тільки не стали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не зна­йшов її.

²⁴Минуло близько трьох місяців, і сказали Іуді, говорячи: Фамар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Іуда сказав: виведіть її, і нехай вона буде спалена.

²⁵Але коли повели її, вона послала сказати свекру своєму: я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала:­ впізнавай, чия ця печатка і перев’язь і тростина.

²⁶Іуда впізнав і ска­зав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.

²⁷Під час пологів­ її виявилося, що в утробі у неї близнюки.

²⁸І під час пологів її з’яви­лася рука [одного]; і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: цей вийшов першим.

²⁹Але він повернув руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: як ти подолав собі перешкоду? І наречено йому ім’я: Фарес.

³⁰Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зара.