Genesis 35— 2004

¹Бог сказав Якову: встань, пі­ди у Вефиль і живи там, і зроби там жертовник Богу, Який явився тобі, коли ти тікав від лиця Ісава,­ брата твого.

²І сказав Яків дому сво­єму і всім, хто був з ним: киньте богів чужих, що знаходяться у вас, і очис­тіться, і перемініть одяг ваш;

³встанемо і підемо у Вефиль; там влаштую я жертовник Богу, Який почув мене в день біди моєї і був зі мною [й оберігав мене] в путі, якою я ходив.

⁴І віддали Якову всіх богів чужих, що були в руках їх, і серги, що були у вухах їхніх, і закопав їх Яків під дубом, який поблизу Сихема. [І залишив їх невідомими навіть до ни­нішнього дня.]

⁵І вирушили вони [від Сихема]. І був жах Божий на навколишніх містах, і не переслідували синів Яковових.

⁶І прийшов Яків у Луз, що в землі Ханаанській, тобто у Вефиль, сам і всі люди, що були з ним,

⁷і влаштував там жертовник, і назвав це місце: Ел-Вефиль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця [Ісава] брата свого.

⁸І померла Девора, годувальниця Ревеккина, і поховали її нижче Вефиля під дубом, який і назвав Яків дубом плачу.

⁹І явився Бог Якову [в Лузі] після повернення його з Месопотамії, і благословив його,

¹⁰і сказав йому Бог: ім’я твоє Яків; відтепер ти не будеш називатися Яковом, але буде ім’я твоє: Ізраїль. І нарік йому ім’я: Ізраїль.

¹¹І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній; плодись й розмножуйся; народ і безліч народів буде від тебе, і царі народяться із лона твого;­

¹²землю, яку Я дав Аврааму й Ісааку, Я дам тобі, і нащадкам твоїм­ піс­ля тебе дам землю цю.

¹³І відійшов від нього Бог з місця, на якому говорив йому.

¹⁴І поставив Яків пам’ятник на місці, на якому говорив йому [Бог], пам’ятник кам’яний, і злив на нього узливання, і злив на нього єлей;

¹⁵і нарік Яків ім’я місцю, на якому Бог говорив йому: Вефиль.

¹⁶І вирушили з Вефиля. [І розкинув він намет свій за вежею Гадер.] І коли ще залишалася деяка відстань землі до Ефрафи, Рахиль народила, і пологи її були тяжкими.

¹⁷Коли ж вона страждала в пологах, повитуха сказала їй: не бійся, бо і це тобі син.

¹⁸І коли виходила з неї душа, бо вона вмирала, то нарек­ла­ йому ім’я: Бено­ні. Але батько його назвав його Вені­аміном.

¹⁹І вмерла Рахиль, і похова­на­ була по дорозі у Ефрафу, тобто Вифлеєм.

²⁰Яків поставив над гробом її пам’ятник. Це надгробний пам’ятник Рахилі до цього дня.

²¹І ви­ру­шив [звід­ти] Ізраїль і розкинув намет свій за вежею Гадер.

²²Під час перебування Ізраїля в тій країні, Рувим пішов і переспав з Валлою, наложницею батька свого [Якова]. І почув Ізраїль [і прийняв­ це зі смутком]. Синів же в Якова було дванадцять.

²³Сини Лії: первісток Якова Рувим, після нього Симеон, Левій, Іуда, Іссахар і Завулон.

²⁴Сини Рахилі: Йосиф і Веніамін.

²⁵Сини Валли, служниці Рахилиної: Дан і Неффалим.

²⁶Сини Зелфи, служниці Ліїної: Гад і Асир. Ці сини Якова, які народилися йому в Месопотамії.

²⁷І прийшов Яків до Ісаака, бать­ка свого, [бо він був ще живий,] у Мамре, у Кириаф-Арбу, тобто Хеврон [у землі Ханаанській,] де подорожували Авраам та Ісаак.

²⁸І було днів [життя] Ісаакового сто вісімдесят років.

²⁹І спустив Ісаак дух і помер, і приєднався до народу свого, будучи старим і насиченим життям; і поховали його Ісав і Яків, сини його.