Genesis 27— 2004

¹Коли Ісаак постарів і при­ту­­пився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я.

²[Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї;

³візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини,

⁴і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.

⁵Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини;

⁶а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву:

⁷принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю.

⁸Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:

⁹піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоє­му страву, яку він любить,

¹⁰а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю.

¹¹Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, люди­на кошлата, а я людина гладенька;

¹²може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщи­ком і на­веду на себе прокляття, а не благословення.

¹³Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені.

¹⁴Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його.

¹⁵І взяла­ Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава,­ що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова;

¹⁶а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти;

¹⁷і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму.

¹⁸Він увійшов до бать­ка свого і сказав: бать­ку мій! Той сказав: ось я; хто ти, си­ну мій?

¹⁹Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя.

²⁰І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені на­зустріч.

²¹І сказав Ісаак Якову: піді­йди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?

²²Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові.

²³І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його

²⁴і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.

²⁵Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.

²⁶Ісаак,­ батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій.

²⁷Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [пов­ного], яке благословив Господь;

²⁸нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина;

²⁹нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!

³⁰Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого.

³¹Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, бать­ку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.

³²Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав.

³³І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.

³⁴Ісав, вислухавши слова батька сво­го [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.

³⁵Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє.

³⁶І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв пер­вородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення?

³⁷Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій?

³⁸Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскіль­ки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав.

³⁹І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище;

⁴⁰і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї.

⁴¹І зне­навидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого.

⁴²І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покли­кала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе;

⁴³і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран,

⁴⁴і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого,

⁴⁵доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас?

⁴⁶І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї зем­лі, то для чого мені і життя?