Genesis 21— 2004

¹І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив.

²Сарра зачала і на­­родила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог;

³і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого на­ро­дила йому Сарра, Ісаак;

⁴і обрізав­ Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог.

⁵Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його.

⁶І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється.

⁷І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старос­ті його я народила сина.

⁸Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.

⁹І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком],

¹⁰і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком.

¹¹І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла].

¹²Але Бог сказав Ав­рааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я;

¹³і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє.

¹⁴Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклав­ши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії;

¹⁵і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем

¹⁶і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала;

¹⁷і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться;

¹⁸встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ.

¹⁹І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока.

²⁰І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука.

²¹Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.

²²І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би;

²³і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скрив­диш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш.

²⁴І сказав Авраам: я клянуся.

²⁵І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові.

²⁶Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині.

²⁷І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз.

²⁸І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо.

²⁹Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [ з отари овець], яких ти поставив окремо?

³⁰[Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь.

³¹Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися

³²й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернули­ся­ в землю Филистимську.

³³І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного.

³⁴І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.