Genesis 21
1 І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив.
2 Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог;
3 і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого народила йому Сарра, Ісаак;
4 і обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог.
5 Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його.
6 І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється.
7 І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старості його я народила сина.
8 Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.
9 І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком],
10 і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком.
11 І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла].
12 Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я;
13 і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє.
14 Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклавши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії;
15 і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем
16 і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала;
17 і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться;
18 встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ.
19 І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока.
20 І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука.
21 Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.
22 І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би;
23 і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скривдиш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш.
24 І сказав Авраам: я клянуся.
25 І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові.
26 Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині.
27 І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз.
28 І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо.
29 Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [ з отари овець], яких ти поставив окремо?
30 [Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь.
31 Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися
32 й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернулися в землю Филистимську.
33 І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного.
34 І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.