1Після цих подій було слово Господнє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика.
2Аврам сказав: Владико Господи! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиєзер із Дамаска.
3І сказав Аврам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій.
4І було слово Господа до нього, і сказано: не буде він твоїм спадкоємцем, але той, хто народиться з лона твого, буде твоїм спадкоємцем.
5І вивів його геть і сказав [йому]: подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків.
6Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність.
7І сказав йому: Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі землю цю у володіння.
8Він сказав: Владико Господи! З чого я довідаюсь, що я буду володіти нею?
9Господь сказав йому: візьми Мені трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і молодого голуба.
10Він взяв усіх їх, розсік їх навпіл і поклав одну частину навпроти другої; тільки птахів не розсік.
11І налетіли на трупи хижі птахи; але Аврам відганяв їх.
12Коли заходило сонце, міцний сон напав на Аврама, і ось, напав на нього жах і морок великий.
13І сказав Господь Авраму: знай, що нащадки твої будуть мандрівниками в землі не своїй, і поневолять їх, і будуть гнітити їх чотириста років,
14але Я вчиню суд над народом, у якого вони будуть у неволі; після цього вони вийдуть [сюди] з великим майном,
15а ти відійдеш до батьків твоїх у мирі і будеш похований у старості добрій;
16у четвертому роді повернуться вони сюди: тому що міра беззаконь аморреїв досі ще не наповнилася.
17Коли зайшло сонце і настала темрява, ось, дим, ніби з печі, і полум’я вогню пройшли між розсіченими тваринами.
18В цей день уклав Господь завіт з Аврамом, сказавши: нащадкам твоїм даю Я землю цю, від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрату:
19кенеїв, кенезеїв, кедмонеїв,
20хеттеїв, ферезеїв, рефаїмів,
21аморреїв, хананеїв, [евеїв,] гергесеїв і євусеїв.