Ezekiel 9— 2004

¹І виголосив у вуха мої великим гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі сво­їм згубним знаряддям у руці своїй.­

²І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника.

³І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима,­ на якому була, до порогу дому. І при­кликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі при­ладдя писаря.

⁴І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мер­зотами, що звершуються серед нього, зроби знак.

⁵А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й ура­жайте; нехай не шкодує око ва­ше, і не щадіть;

⁶старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної люди­ни, на якій знак, і почніть від святи­лища Мого. І почали вони з тих старійшин, які бу­ли перед домом.

⁷І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати у місті.

⁸І коли во­ни їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав:­ о, Гос­поди Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?

⁹І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іуди­ного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь».

¹⁰За те і Моє око не поща­дить, і не помилую; оберну пове­дін­ку їх на їх голову.

¹¹І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав відповідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені.