Ezekiel 24
1 І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця:
2 сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима.
3 І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води;
4 склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками;
5 добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому.
6 Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом.
7 Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом.
8 Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася.
9 Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття.
10 Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять.
11 І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник.
12 Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його.
13 У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі.
14 Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.
15 І було до мене слово Господнє:
16 сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе;
17 зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж.
18 І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені.
19 І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш?
20 І сказав я їм: до мене було слово Господнє:
21 скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, упадуть від меча.
22 І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти;
23 і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед одним.
24 І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог.
25 А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, —
26 у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої.
27 У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.