Ezekiel 24— 2004

¹І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця:

²сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима.

³І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води;

⁴склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками;

⁵добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому.

⁶Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом.

⁷Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом.

⁸Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася.

⁹Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття.

¹⁰Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять.

¹¹І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник.

¹²Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його.

¹³У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі.

¹⁴Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.

¹⁵І було до мене слово Господнє:

¹⁶сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе;

¹⁷зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж.

¹⁸І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені.

¹⁹І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш?

²⁰І сказав я їм: до мене було слово Господнє:

²¹ска­жи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ва­ші, яких ви залишили, упадуть від меча.

²²І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти;

²³і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах­ ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед од­ним.

²⁴І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог.

²⁵А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візь­му у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, —

²⁶у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої.

²⁷У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.