Ezekiel 22— 2004

¹І було до мене слово Господнє:

²і ти, сину людський, чи хо­чеш судити, судити місто крови? ви­слови йому всі мерзоти його.

³І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе!

⁴Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям.

⁵Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством.

⁶Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров.

⁷У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе.

⁸Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш.

⁹Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, по­серед тебе роблять мерзоти.

¹⁰Наготу­ батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе.

¹¹Хтось робить мер­зоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку бать­ка сво­­­го.

¹²Хабарі беруть у тебе, щоб про­ливати кров; ти береш ріст і лих­ву і на­сильством вимагаєш користь у ближ­­нього твого, а Мене за­було, — говорить Господь Бог.

¹³І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе.

¹⁴Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю.

¹⁵І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе.

¹⁶І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь.

¹⁷І бу­­ло до мене слово Господнє:

¹⁸сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла.

¹⁹Тому так говорить Господь Бог: ос­кільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим.

²⁰Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас.

²¹Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього.

²²Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви се­ред нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас.

²³І було до мене слово Господнє:

²⁴сину людський! скажи йому: ти — земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву!

²⁵Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кіль­кість удів.

²⁶Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них.

²⁷Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь.

²⁸А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь.

²⁹А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця при­гноблюють несправедливо.

³⁰Шу­кав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов.

³¹Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог.