Ezekiel 20— 2004

¹У сьомому році, у п’ятому мі­­сяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм.

²І було до мене слово Господнє:

³сину людський! говори­ зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Гос­подь Бог.

⁴Чи хочеш судитися з ни­ми, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх

⁵і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: «Я Господь Бог ваш!» —

⁶у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у зем­лю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель,

⁷і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш.

⁸Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської.

⁹Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетсь­кої.

¹⁰І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю,

¹¹і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина бу­ла б живою через них;

¹²дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх.

¹³Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули поста­нови Мої, виконуючи які людина жи­вою була б через них, і суботи Мої по­ру­шу­вали, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх.

¹⁴Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх.

¹⁵Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, —

¹⁶за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушува­ли­ суботи Мої; бо серце їхнє прагну­ло до ідолів їхніх.

¹⁷Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі.

¹⁸І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не ос­кверняйте себе ідолами їхніми.

¹⁹Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх.

²⁰І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш.

²¹Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі;

²²але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх.

²³Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по зем­лі

²⁴за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх.

²⁵І попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі,

²⁶і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь.

²⁷Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ва­ші, віроломно вчиняючи проти Ме­не:

²⁸Я привів їх у землю, яку з клят­вою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, — а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жерт­ви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої.

²⁹І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня.

³⁰Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте услід мерзотам їхнім?

³¹Приносячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, — не дам вам відповіді.

³²І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: «будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю».

³³Живу Я, — говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами.

³⁴І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву.

³⁵І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця.

³⁶Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду судитися з вами, — говорить Господь Бог.

³⁷І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту.

³⁸І виділю з вас заколотників і непокірливих Ме­ні. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь.

³⁹А ви, доме Ізраїлів, — так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте біль­ше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими,

⁴⁰тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими.

⁴¹Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів.

⁴²І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, підняв­ши руку Мою.

⁴³І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили,

⁴⁴І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, — говорить Господь Бог.

⁴⁵І було до мене слово Господнє:

⁴⁶сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля.

⁴⁷І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі.

⁴⁸І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне.

⁴⁹І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: «чи не говорить він притчі?»