Ezekiel 12
1 І було до мене слово Господнє:
2 сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім.
3 Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний;
4 і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення.
5 Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього.
6 Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому.
7 І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми.
8 І було до мене слово Господнє зранку:
9 сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?»
10 Скажи їм: так говорить Господь Бог: це — провіщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там.
11 Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони.
12 І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї.
13 І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там помре.
14 А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч.
15 І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях.
16 Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь.
17 І було до мене слово Господнє:
18 сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом.
19 І скажи народу землі: так говорить Господь Бог про жителів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за неправди всіх, що живуть на ній.
20 І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь.
21 І було до мене слово Господнє:
22 сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»?
23 Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого.
24 Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім.
25 Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог.
26 І було до мене слово Господнє:
27 сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи».
28 Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог.