Ezekiel 12— 2004

¹І було до мене слово Господ­нє:

²сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім.

³Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний;

⁴і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення.

⁵Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього.

⁶Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому.

⁷І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми.

⁸І було до мене слово Господнє зранку:

⁹сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?»

¹⁰Ска­жи­ їм: так говорить Господь Бог: це — про­­віщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там.

¹¹Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони.

¹²І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї.

¹³І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там пом­ре.

¹⁴А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч.

¹⁵І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях.

¹⁶Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь.

¹⁷І було до мене слово Господнє:

¹⁸сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом.

¹⁹І скажи народу землі:­ так говорить Господь Бог про жи­телів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за не­правди всіх, що живуть на ній.

²⁰І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь.

²¹І було до мене слово Господнє:

²²сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»?

²³Тому скажи їм: так гово­рить Господь Бог: знищу цю приказ­ку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого.

²⁴Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім.

²⁵Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог.

²⁶І було до мене слово Господнє:

²⁷сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи».

²⁸Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог.