Exodus 21
1 І ось закони, які ти оголосиш їм:
2 якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма;
3 якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його;
4 якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один;
5 але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, —
6 то нехай господар його приведе його перед богами і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.
7 Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби;
8 якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її;
9 якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок;
10 якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття;
11 а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.
12 Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть;
13 але якщо хто не злонавмисно, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці];
14 а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.
15 Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
16 Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.
17 Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
18 Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль,
19 то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його.
20 А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним;
21 але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.
22 Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках;
23 а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу,
24 око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
25 обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар.
26 Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око;
27 і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.
28 Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний;
29 але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть;
30 якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього.
31 Чи забодає сина, чи забодає дочку, — за цим самим законом чинити з ним.
32 Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.
33 Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел,
34 то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.
35 Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл;
36 а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.