Esther 1— 2004

¹[У другий рік царювання Артаксеркса великого, у перший день місяця Нісана, бачив сон Мардохей, син Іаїрів, Семеїв, Кисеїв, з коліна Веніамінового, юдеянин, що жив у місті Сузах, муж великий, який служив при царському палаці. Він був із полонених, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, взяв у полон­ з Єрусалима з Ієхонією, царем Юдей­ським. Сон же його такий: ось жахли­вий шум, грім і землетрус і сум’ят­тя на землі; і ось, вийшли два великих змії, готові битися один з одним; і великим було виття їх, і після виття їх усі народи приготувалися до війни, щоб уразити народ праведних; і ось — день темряви і мороку, скорбота і гноблення, страждання і сум’яття велике на землі; і збентежився весь народ праведних, побоюючись біди собі, й приготувалися вони до загибелі і стали взи­вати до Господа; від крику їхнього з’явилася, ніби від малого джерела, велика ріка з великою водою; і засяяло світ­ло і сонце, і піднеслися смиренні і знищили марнославних. — Мардохей, пробудившись після цього сновидіння, яке зображало, що́ Бог хотів зробити, тримав цей сон у серці і бажав зрозуміти його у всіх частинах його, до ночі. І перебу­вав Мардохей у палаці разом з Гавафою і Фаррою, двома царськими євнухами, які оберігали палац, і по­чув розмови їхні і розвідав наміри їхні і дізнався, що вони готуються на­клас­ти руки на царя Артаксеркса, і доніс­ про них царю; а цар катував цих двох євнухів, і, коли вони зізналися, були страчені. Цар записав цю подію в пам’яті, і Мардохей записав­ цю подію. І наказав цар Мардохею служити в палаці і дав йому подарунки за це. При царі ж був то­ді вельможний Аман, син Амадафів, вугеянин, і намагався він заподіяти зло Мардохею і народу його за двох євнухів царських.] І було [після цього] у дні Артак­серкса, — цей Артаксеркс царював над ста двадцятьма сімома областями від Індії і до Ефіопії, —

²у той час, як цар Артаксеркс сів на царський престіл свій, що в Сузах, місті престольному,

³у третій рік свого царювання він зробив бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, для головних начальників війська перського і мідійського і для правителів областей своїх,

⁴показуючи велике багатство царства свого і особливий блиск величі своєї­ протягом багатьох днів, ста вісімдесяти днів.

⁵Після закінчення цих днів, зробив цар для народу свого, який знаходився у престольному міс­ті Сузах, від великого до малого, бен­кет семиденний у садовому дворі цар­ського дому.

⁶Білі, бавовняні, і яхонтового кольору вовняні тканини, прикріплені висонними і пурпуровими шнурами, висіли на срібних кільцях і мармурових стовпах.

⁷Золоті і срібні ложа були на помості, вистеленому каменями зеленого кольору і мармуром, і перламутром, і каменями чорного кольору.

⁸Напої подавалися у золотих сосудах і сосудах різноманітних, ціною в тридцять тисяч талантів; і вина царського було безліч, за багатством царя. Пиття йшло чинно, ніхто не примушував, тому що цар дав такий наказ усім управителям у його домі, щоб робили з волі кожного.

⁹І цариця Астинь зробила також бенкет для жінок у царському домі царя Артаксеркса.

¹⁰У сьомий день, коли розвеселилося серце царя від вина, він сказав Мегуману, Бизфі, Харбоні, Бигфі й Авагфі, Зефару і Каркасу — семи євнухам, які прислуговували перед лицем царя Артаксеркса,

¹¹щоб вони привели царицю Астинь перед лице царя у вінці царському для того, щоб показати народам і князям красу її; тому що вона була дуже красива.

¹²Але цариця Астинь не захотіла прийти за наказом царя, оголошеним через євнухів.

¹³І розгнівався цар сильно, і лють його за­палала в ньому. І сказав цар мудрецям, які знають минулі часи, — бо справи царя робилися перед усіма, хто знає закон і права, —

¹⁴наближе­ними ж до нього тоді були: Каршена, Шефар, Адмафа, Фарсис, Мерес, Марсена, Мемухан — сім князів перських і мідійських, які могли бачити­ лице царя і сиділи першими в царст­ві:

¹⁵як учинити за законом з царицею Астинь за те, що вона не зро­била за словом царя Артаксеркса, оголошеним через євнухів?

¹⁶І сказав Мемухан перед лицем царя і князів: не перед царем одним винна цариця Астинь, а перед усіма князями і перед усіма народами, які по всіх областях царя Артаксеркса;

¹⁷тому що вчинок цариці дійде до всіх дружин, і вони будуть зневажати чоловіків своїх і говорити: цар Артаксеркс повелів привести царицю Астинь перед лице своє, а вона не пішла.

¹⁸Тепер княгині перські і мідійські, які почують про вчинок цариці, будуть те саме говорити всім князям царя; і зневаги і засмучення буде достатньо.

¹⁹Якщо благоугодно царю, нехай вийде від нього царська постанова і впишеться у закони перські та мідійські і не скасовується, про те, що Астинь не буде входити перед лице царя Артаксерк­са, а царське достоїнство її цар передасть іншій, яка краща за неї.

²⁰Ко­ли почують про цю постанову царя, яка розійдеться по всьому царству його, яке воно не велике, тоді всі дружини будуть шанувати чоловіків своїх, від великого до малого.

²¹І вгодне було слово це в очах царя і князів; і зробив цар за словом Мемухана.

²²І послав у всі області царя листи, написані у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, щоб усякий чоловік був господарем у домі своєму, і щоб це було оголошено кожному його природною мовою.