Ephesians 4
1 Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гiдно звання, до якого ви покликанi,
2 з усякою смиренномудрiстю й лагiднiстю та довготерпiнням, терплячи один одного з любов’ю,
3 прагнучи зберiгати єднiсть духу в союзi миру.
4 Одне тiло й один дух, як ви й покликанi в однiй надiї покликання вашого;
5 один Господь, одна вiра, одне хрещення,
6 один Бог i Отець усiх, Який над усiма, i через усiх, i в усiх нас.
7 Кожному ж iз нас дана благодать у мiру дару Христового.
8 Тому й сказано: «Пiднявшись на висоту, полонив полон i дав дари людям».
9 А «пiднявшись» що означає, як не те, що Вiн i сходив ранiше в пекельнi мiсця землi?
10 Хто зiйшов, Той же i пiднявся вище всiх небес, щоб наповнити все.
11 I Вiн настановив одних апостолами, iнших пророками, iнших євангелістами, iнших пастирями та вчителями,
12 на довершення святих, на дiло служiння, для створення Тiла Христового,
13 аж доки всi прийдемо до єдности вiри й пiзнання Сина Божого, в мужа досконалого, до мiри зростання в нас повноти Христової;
14 щоб ми не були більше дiтьми, якi вагаються i захоплюються всяким вiтром учення за людським лукавством i пiдступами хитрого зваблювання,
15 а iстинною любов’ю всi зростали в Того, Який є глава Христос,
16 з Якого все тiло, що складається i з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скрiплюються, при дiї в свою чергу кожного члена, одержує прирiст для створення самого себе в любовi.
17 Тому я кажу i заклинаю Господом, щоб ви бiльше не робили так, як роблять iншi народи через суєтнiсть розуму свого,
18 будучи потьмаренi в розумi, вiдчуженi вiд життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокiсть серця їхнього.
19 Вони, дiйшовши до бездушности, вiддалися розпустi так, що чинять усяку нечистоту з ненаситнiстю.
20 Але ви не так пiзнали Христа;
21 тому що ви чули про Hього i в Hьому навчились, — бо iстина в Iсусi, —
22 вiдкинути колишнiй спосiб життя старої людини, яка зотлiває в спокусливих похотях,
23 а обновитися духом розуму вашого
24 i одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведностi i святостi iстини.
25 Тому, вiдкинувши неправду, говорiть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному.
26 Гнiваючись, не грiшiть: нехай сонце не заходить у гнiвi вашому;
27 i не давайте мiсця дияволовi.
28 Хто крав, бiльше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях.
29 Hiяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тiльки добре для навчання у вiрi, щоб воно давало благодать тим, що слухають.
30 I не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день вiдкуплення.
31 Усяке роздратування‚ i лютiсть, i гнiв, i крик, i лихослiв’я з усякою злобою нехай будуть знищенi у вас;
32 а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христi простив вам.