Ephesians 4— 2004

¹Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гiдно звання, до якого ви поклика­нi,

²з усякою смиренномудрiс­тю й лагiднiс­тю та довготерпiн­ням, терплячи один одного з любов’ю,

³прагнучи зберiгати єд­нiсть духу в союзi миру.

⁴Одне тiло й один дух, як ви й покликанi в однiй надiї покликання вашого;

⁵один Господь, одна вiра, одне хрещення,

⁶один Бог i Отець усiх, Який над усiма, i через усiх, i в усiх нас.

⁷Кожному ж iз нас дана благодать у мiру дару Христового.

⁸Тому й сказано: «Пiднявшись на висоту, полонив полон i дав дари людям».

⁹А «пiднявшись» що оз­начає, як не те, що Вiн i сходив ранiше в пекельнi мiсця землi?

¹⁰Хто зi­йшов, Той же i пiднявся вище всiх небес, щоб наповнити все.

¹¹I Вiн настановив одних апостолами, iнших пророками, iнших євангелістами, iнших пастирями та вчителями,

¹²на довершення святих, на дiло служiння, для створення Тiла Христового,

¹³аж доки всi при­йдемо до єдности вiри й пiз­нання Сина Божого, в мужа доско­налого, до мiри зростання в нас повноти Христової;

¹⁴щоб ми не були більше дiтьми, якi вагаються i захоплюються всяким вiтром учення за людським лукавством i пiдступами хитрого зваблювання,

¹⁵а iстинною любов’ю всi зростали в Того, Який є глава Христос,

¹⁶з Якого все тiло, що складається i з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скрiп­люються, при дiї в свою чергу кож­ного члена, одержує прирiст для створення самого себе в любовi.

¹⁷Тому я кажу i заклинаю Господом, щоб ви бiльше не робили так, як роблять iншi народи через суєтнiсть розуму свого,

¹⁸буду­чи потьмаренi в розумi, вiдчуженi вiд життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокiсть серця їхнього.

¹⁹Вони, дiйшовши до бездушности, вiддалися розпустi так, що чинять усяку нечистоту з ненаситнiстю.

²⁰Але ви не так пiзнали Христа;

²¹тому що ви чули про Hього i в Hьому навчились, — бо iстина в Iсусi, —

²²вiдкинути колишнiй спосiб життя старої людини, яка зотлiває в спокусливих похотях,

²³а обновитися духом розуму вашого

²⁴i одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведностi i святостi iстини.

²⁵Тому, вiдкинувши неправду, говорiть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному.

²⁶Гнiваючись, не грiшiть: нехай сонце не заходить у гнiвi вашому;

²⁷i не давайте мiсця дияволовi.

²⁸Хто крав, бiльше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях.

²⁹Hiяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тiльки добре для навчання у вiрi, щоб воно давало благодать тим, що слухають.

³⁰I не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день вiдкуплен­ня.

³¹Усяке роздратування‚ i лютiсть, i гнiв, i крик, i лихослiв’я з усякою злобою нехай будуть зни­щенi у вас;

³²а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христi простив вам.