1І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гнобителів їхніх — сила, а утішителя у них немає.
2І ублажив я мертвих, які давно померли, більше за живих, які живуть досі;
3а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем.
4Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це — суєта і томління духу!
5Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою.
6Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу.
7І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем;
8чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. «Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?» І це — суєта і недобра справа!
9Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх:
10тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його.
11Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися?
12І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься.
13Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради;
14бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним.
15Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того.
16Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це — суєта і томління духу!
17Спостерігай за ногою твоєю, коли йдеш у дім Божий, і будь готовий більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять.