2 Samuel 3— 2004

¹І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дуж­чав, а дім Саулів більше і більше слабшав.

²І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки,

³а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;

⁴четвер­тий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали;

⁵шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.

⁶Коли був розбрат між домом Са­ула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула.

⁷У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, доч­ка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого?

⁸Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку.

⁹Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]:

¹⁰відніму царство від дома Саулового і постав­лю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії.

¹¹І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його.

¹²І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця зем­ля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський.

¹³І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною.

¹⁴І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських.

¹⁵І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого.

¹⁶Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся.

¹⁷І звернув­ся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами,

¹⁸тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його».

¹⁹Те саме говорив Аве­нир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів.

²⁰І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним.

²¹І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступ­лять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.

²²І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.

²³Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.

²⁴І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов?

²⁵Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш.

²⁶І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида.

²⁷Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таєм­но, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового.

²⁸І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового;

²⁹нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба.

³⁰Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умерт­вив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона.

³¹І сказав Давид Іоаву­ і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його.

³²Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ.

³³І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру?

³⁴Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним.

³⁵І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сон­ця споживу хліба або чого-небудь.

³⁶І весь народ довідався про це, і сподобалося­ йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.

³⁷І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя ста­лося умертвлення Авенира, сина Нирового.

³⁸І ска­зав цар слугам сво­їм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі?

³⁹Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за зло­бою його!