2 Peter 1— 2004

¹Симон Петро, раб i апостол Iсуса Христа, тим, хто при­йняв з нами однаково дорогоцiнну вiру в правдi Бога нашого i Спасителя Iсуса Христа:

²благодать i мир вам нехай помножиться в пiзнаннi Бога i Христа Iсуса, Гос­пода нашого.

³Тому що вiд Божественної си­ли Його даровано нам усе потрiб­не для життя i благочестя, через пiзнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою,

⁴якими да­ро­ванi нам великi й дорогоцiннi обiт­ницi, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, вiд­да­лившись вiд пануючого в свiтi роз­тлiння похiттю:

⁵ви ж, докла­даю­чи до цього всю стараннiсть, пока­жiть у вашiй вiрi чесноту, в чеснотi розсудливiсть,

⁶в розсудливостi стриманiсть, у стриманос­тi терпiння, у терпiннi благочестя,

⁷в благочестi братолюбство, у братолюбстві любов.

⁸Якщо це у вас є i примножується, то ви не залишитесь без успiху i плоду в пiз­наннi Господа нашого Iсуса Христа.

⁹А в кого цього немає, той слiпий, закрив очi, забув про очищення давнiх грiхiв своїх.

¹⁰То­му, браття, усе бiльше i бiльше старайтесь утверджувати ваше по­кликання та обрання; так дiючи, ви нiколи не спiткнетесь,

¹¹бо так вiдкриється для вас вiльний вхiд до вiчного Царства Господа нашого i Спасителя Iсуса Христа.

¹²Заради того я нiколи не пере­стану нагадувати вам про це, хоч i ви знаєте i утвердженi у справж­нiй iстинi.

¹³Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тiлi, спонукати вас нагадуванням,

¹⁴знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як i Господь наш Iсус Христос вiдкрив менi.

¹⁵Буду ж старатися, щоб ви i по вiдходi моїм пам’ятали це.

¹⁶Бо ми сповiстили вам силу i при­шестя Господа нашого Iсуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величi.

¹⁷Бо Вiн при­йняв вiд Бога Отця честь i славу, коли вiд величної слави дiйшов до Hього такий голос: «Цей є Син Мiй улюблений, у Якому Моє благоволiння».

¹⁸I цей голос, що зi­йшов з небес, ми чули, перебуваю­чи з Hим на горi святiй.

¹⁹До того ж маємо найдостовiрнiше пророче слово; i ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до свiти­льника, що сяє у темному мiсцi, доки не почне розвиднятися день i не засяє зiрниця у серцях ваших.

²⁰Знайте насамперед те, що нiяке пророцтво в Писаннi не залежить вiд власного вирішення.

²¹Бо нiколи не було пророцтва з людської волi, а промовляли його святi Божi люди, натхнені Духом Святим.