2 Kings 9— 2004

¹Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський.

²Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату;

³і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». Потім відчини двері, і біжи, і не чекай.

⁴І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський,

⁵і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.­

⁶І встав він, і ввійшов у дім. І от­рок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем,

⁷і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі;

⁸і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі,

⁹і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиї­ного;

¹⁰Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її». І відчинив двері, і втік.

¹¹І ви­йшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить.

¹²І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем».

¹³І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і ска­зали: царем став Іиуй!

¹⁴І пов­став Іиуй, син Іосафата, сина Намес­сієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського.

¹⁵Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб ліку­ватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі.

¹⁶І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іора­ма.

¹⁷На вежі в Ізреелі стояв сторож,­ і побачив він полчище Іиуєве, коли во­­но йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром?

¹⁸І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається.

¹⁹І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною.

²⁰І до­ніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина На­­­мессієвого, тому що він іде стрім­ко.­­­­

²¹І сказав Іорам: запрягай. І за­­пряг­ли­­ колісницю його. І ви­ступив­ Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І ви­ступили назустріч Іиую, і зу­­­стрі­ли­ся з ним на полі Навуфея із­­ре­­елитянина.

²²І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І ска­­­­­зав він: який мир при любодійст­ві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її?

²³І повернув Іорам ру­ки свої, і побіг, і сказав Охо­зії: зра­да, Охозіє!

²⁴А Іиуй натягнув­ лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла­ стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй.

²⁵І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, бать­ка його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво:

²⁶істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візь­ми, кинь його на полі, за словом Господнім.

²⁷Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там.

²⁸І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.

²⁹В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї.

³⁰І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову­ свою, і дивилася у вікно.

³¹Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого?

³²І підняв він лице своє до вікна­ і сказав: хто зі мною, хто? І ви­гля­­ну­­­ли­ до нього два, три євнухи.

³³І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бриз­нула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її.

³⁴І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки­ царська дочка вона.

³⁵І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого,­ крім черепа, і ніг, і кісток рук.

³⁶І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фес­ви­тянина, сказавши: на полі ізре­ельсь­кому з’їдять пси тіло Ієзавелі,

³⁷і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.