1Тому, маючи з милости Божої таке служiння, ми не сумуємо,
2але, вiдкинувши прихованi ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а вiдкриваючи iстину, доручаємо себе совiстi кожної людини перед Богом.
3Якщо ж i закрите благовiстування наше, то закрите для тих, що гинуть.
4Для невiруючих, у яких бог вiку цього заслiпив розум, щоб для них не засяяло свiтло благовiстя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого.
5Бо ми не себе проповiдуємо, але Христа Iсуса, Господа, а ми — раби вашi заради Iсуса,
6тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.
7Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.
8Hас звiдусiль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихiдних обставинах, але не втрачаємо надiї;
9нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені.
10Завжди мертвiсть Господа Iсуса носимо в тiлi, щоб i життя Iсусове вiдкрилося в тiлi нашому.
11Бо ми живi безперестанно вiддаємося на смерть заради Iсуса, щоб i життя Iсусове вiдкрилося у смертнiй плотi нашiй,
12тому-то смерть дiє в нас, а життя у вас.
13Але, маючи той же дух вiри, як написано: «Я вiрував i тому говорив», — i ми вiруємо, тому й говоримо,
14знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Iсуса, воскресить через Iсуса i нас i поставить перед Собою з вами.
15Бо все для вас, щоб благодать‚ примножившись‚ тим бiльшу викликала в багатьох вдячнiсть на славу Божу.
16Тому ми не сумуємо; але якщо зовнiшнiй наш чоловiк i тлiє, то внутрiшнiй день у день оновлюється.
17Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмiрну вiчну славу,
18коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вiчне.