2 Chronicles 20— 2004

¹Після цього моавитяни й аммонитяни, а з ними деякі з краї­ни Маонитської, пішли війною на Іосафата.

²І прийшли, і донесли Іосафату, говорячи: йде на тебе безліч велика з-за моря, від Сирії, і ось вони в Хацацон-Фамарі, тобто в Ен­гедді.

³І злякався Іосафат, і навернув лице своє шукати Господа, й оголосив піст по всій Юдеї.

⁴І зібралися юдеї просити допомоги у Господа; з усіх міст Іудиних прийшли вони благати Господа.

⁵І став Іосафат на зібранні юдеїв та єрусалимлян у домі Господньому, перед новим двором,

⁶і сказав: Господи Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і у Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть проти Тебе!

⁷Чи не Ти, Боже наш, вигнав жителів землі цієї перед лицем народу Твого Ізраїля і віддав її сімені Авраама, друга Твого, повік?

⁸І вони оселилися на ній і побудували Тобі на ній святилище в ім’я Твоє, говорячи:

⁹якщо прийде на нас біда: меч, що карає, або моровиця, або голод, то ми станемо перед домом цим і перед лицем Твоїм, бо ім’я Твоє в домі цьому, і закличемо Тебе в тісноті нашій, і Ти почуєш і спасеш.

¹⁰І нині ось аммонитяни і моавитяни і жителі гори Сеїра, через землі яких Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли із землі Єгипетської, а тому вони оминули їх і не знищили їх, —

¹¹ось вони платять нам тим, що при­йшли вигнати нас зі спадкоємного володіння Твого, яке Ти віддав нам.

¹²Боже наш! Ти суди їх. Бо немає в нас сили проти безлічі цієї великої, що прийшла на нас, і ми не знаємо, що́ робити, але до Тебе очі наші!

¹³І всі юдеї стояли перед лицем Гос­поднім, і малі діти їхні, дружини їхні і сини їхні.

¹⁴Тоді на Іозиїла, сина Захарієвого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання

¹⁵і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафате! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа.

¹⁶Завтра виступите проти них: ось вони піднімаються на височину Циц, і ви знайдете їх в кінці долини, перед пустелею Ієруїлом.

¹⁷Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам. Іуда та Єрусалим! не бійтеся і не жахайтеся. Завт­ра виступите назустріч їм, і Господь буде з вами.

¹⁸І схилився Іосафат лицем до землі, і всі юдеї і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу.

¹⁹І встали левити із синів Каафових і з синів Кореєвих — хвалити Господа Бога Ізраїлева, голосом дуже гучним.

²⁰І встали вони рано-вранці, і ви­ступили до пустелі Фекойської; і ко­ли вони виступили, став Іосафат і ска­зав: послухайте мене, юдеї і жи­телі Єрусалима! Вірте Господу Богу вашому, і будьте твердими; вірте про­рокам Його, і буде успіх вам.

²¹І ра­дився він з народом, і поставив спів­ців Господу, щоб вони у благоліпності святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: славте Господа, бо повіки милість Його!

²²І в той час, як вони стали викликувати і славословити, Господь збудив незгоду між аммонитянами, моавитянами і жителями гори Сеїра, які прийшли на Юдею, і були вони вражені:

²³бо повстали аммонитяни і моавитяни на жителів гори Сеїра, вбиваючи і знищуючи їх, а коли покінчили з жителями Сеїра,­ тоді стали знищувати одне одного.

²⁴І коли юдеї прийшли на височину до пустелі і глянули на ту багатолюд­ність, і ось — трупи лежать на землі, і нема уцілілого.

²⁵І прийшов Іосафат і народ його забирати здобич, і знайшли в них безліч і майна, і одягу, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли нести. І три дні вони забирали здобич; така велика була вона!

²⁶А на четвертий день зібралися в долині благословення, бо там вони благословили Господа. Тому і називають те місце долиною благословення до цього дня.

²⁷І пішли назад усі юдеї та єрусалимляни й Іосафат на чолі їх, щоб повернутися в Єрусалим з радістю, тому що дав їм Господь торжество над ворогами їхніми.­

²⁸І прийшли в Єрусалим з псалтирями, і цитрами, і трубами, до дому Господнього.

²⁹І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони почули, що Сам Господь воював проти ворогів Ізраїля.

³⁰І спокійним стало царство Іосафатове, і дав йому Бог його спокій з усіх боків.

³¹Так царював Іосафат над Юдеєю:­ тридцяти п’яти років він був, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїла.

³²І ходив­ він путями батька свого Аси і не ухилився від них, роблячи угодне в очах Господніх.

³³Тільки висоти не були скасовані, і народ ще не навер­нув твердо серця свого до Бога бать­ків своїх.

³⁴Інші діяння Іосафата, перші й останні, описані в записах Іиуя, сина Ананієвого, які внесені в книгу царів Ізраїлевих.

³⁵Але після того вступив Іосафат, цар Юдейський, у спілкування з Охо­зією, царем Ізраїльським, який чинив беззаконня,

³⁶і з’єднався з ним, щоб побудувати кораблі для відправ­лення у Фарсис; і побудували вони кораблі в Еціон-Гавері.

³⁷І вирік тоді Єлиєзер, син Додави з Мареші, пророцтво на Іосафата, говорячи: оскільки ти вступив у спілкування з Охозією, то зруйнував Господь справу твою. — І розбилися кораблі, і не могли йти у Фарсис.