1I тому, не стерпiвши бiльше, ми захотiли зостатися в Афiнах однi
2і послали Тимофiя, брата нашого i служителя Божого та спiвпрацівника нашого у благовiстуваннi Христовому, щоб утвердити вас i втiшити у вiрi вашiй,
3щоб нiхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самi знаєте, що нам так судилося.
4Бо ми й тодi, коли були у вас, передрiкали вам, що маємо страждати, як i сталося, i ви знаєте.
5Тому i я, не стерпiвши бiльше, послав довiдатися про вiру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник i не став марним труд наш.
6Тепер же, коли прийшов до нас вiд вас Тимофiй i принiс нам добру звiстку про вiру i любов вашу, i що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як i ми вас,
7то ми, при всiй скорботi i нуждi нашiй‚ втiшалися за вас, браття, заради вашої вiри;
8бо тепер ми живi, коли ви перебуваєте в Господi.
9Яку подяку ми можемо скласти Боговi за вас, за всю радiсть, якою радiємо за вас перед Богом нашим,
10i вночi i вдень якнайревнiше молячись, щоб побачити лице ваше i довершити те, чого не вистачило вiри вашiй?
11Сам же Бог i Отець наш i Господь наш Iсус Христос нехай i направить шлях наш до вас.
12А вас Господь нехай виповнить i збагатить любов’ю один до одного i до всiх, як і наша є до вас,
13щоб утвердити серця вашi непорочними у святинi перед Богом i Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Iсуса Христа з усiма святими Його. Амiнь.