1Отже, вiдклавши всяку злобу, i всяке лукавство, i лицемiрство, i заздрiсть, i всяке лихослiв’я,
2як новонародженi немовлята, полюбiть чисте словесне молоко, щоб вiд нього вирости вам на спасiння;
3бо ви пiзнали, що благий Господь.
4Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми вiдкинутого, а Богом обраного, коштовного,
5i самi, мов живе камiння, будуйте з себе дiм духовний, святе священство, щоб приносити духовнi жертви, приємнi Боговi, через Iсуса Христа.
6Бо сказано в Писаннi: «Ось Я кладу в Сионi камiнь нарiжний, обраний, дорогоцiнний; i вiруючий у Hього не осоромиться».
7Отже, Вiн для вас, вiруючих, коштовнiсть, а для невiруючих камiнь, який вiдкинули будiвничi, але який став наріжним каменем, каменем спотикання i каменем спокуси,
8об який вони спотикаються, не пiдкоряючись слову, на що вони й призначенi були.
9А ви — рiд обраний, царствене священство, народ святий, люди вiдновлення, поставленi для того, щоб сповiщати чесноти Того, Хто покликав вас iз темряви у чудове Своє свiтло;
10колись не народ, а нинi народ Божий; колись непомилуванi, а нинi помилуванi.
11Улюбленi! Прошу вас, як пришельцiв i подорожніх, сторонитися тiлесних похотей, якi повстають проти душi,
12i провадити доброчесне життя ваше мiж язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинцiв, побачивши добрi дiла вашi, прославили Бога в день вiдвiдання.
13Отже, будьте покiрнi всякому людському начальству заради Господа: чи царевi‚ як верховнiй владi,
14чи правителям‚ як вiд Hього посланим для покарання злочинцiв i для похвали тим, хто робить добро, —
15бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, —
16як вiльнi, не як тi, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божi.
17Усiх шануйте, братство любiть, Бога бiйтеся, царя поважайте.
18Слуги, корiться з усяким страхом господарям, не тiльки добрим i лагiдним, але й суворим,
19бо те угодне Боговi, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
20Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро i страждаючи, ви терпите, це угодно Боговi.
21Бо ви до цього покликанi: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.
22Вiн не вчинив нiякого грiха, i не було лукавства в устах Його.
23Коли Його лихословили, Вiн не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Суддi Праведному.
24Вiн грiхи нашi Сам вознiс тiлом Своїм на дерево, щоб ми, звiльнившись вiд грiхiв, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.
25Бо ви були, як вiвцi заблукалі, що не мають пастиря, але нинi повернулись до Пастиря i Охоронця душ ваших.