1 Kings 22— 2004

¹Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем.

²На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського.

³І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаадський наш? А ми так довго мовчимо, і не беремо його з руки царя Сирійського.

⁴І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іоса­фат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.

⁵І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.

⁶І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя.

⁷І сказав Іосафат: чи не­має­ тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа?

⁸І сказав цар Ізраїльський Іо­са­фату: є ще один чоловік, через яко­го можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не про­рокує про мене доброго, а тільки лихе, — це Михей, син Іємвлая. І сказав Іо­­са­фат: не говори, царю, так.

⁹І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Ми­хеєм, сином Іємвлая.

¹⁰Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царський одяг, на пло­щі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.

¹¹І зробив собі Седекія, син Хенаани, заліз­ні роги, і сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх.

¹²І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.

¹³Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголос­но передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре.

¹⁴І сказав Михей: живий Гос­подь! я проречу те, що скаже мені Господь.

¹⁵І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.

¹⁶І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа.

¹⁷І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім.

¹⁸І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?

¹⁹І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього;

²⁰і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше;

²¹і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим?

²²Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вус­тах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так.

²³І ось, тепер попус­тив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Гос­подь прорік про тебе недобре.

²⁴І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Гос­подній, щоб говорити в тобі?

²⁵І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з однієї кім­нати в іншу, щоб сховатися,

²⁶і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градона­чаль­ника і до Іоаса, сина царя,

²⁷і ска­жіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі.

²⁸І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!

²⁹І пішов цар Ізраїльський та Іоса­фат, цар Юдейський, до Рамофа га­ла­­адського.

³⁰І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнусь і вступлю в битву, а ти вдягни твій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський і вступив у битву.

³¹Сирійський цар повелів начальникам колісниць, яких у нього було трид­цять два, сказавши: не боріться ні з ма­лим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським.

³²Начальники колісниць, побачивши Іосафата, подумали: «мабуть, це цар Із­раїль­ський», і повернули на нього, щоб битися з ним. І закричав Іосафат.

³³Начальники колісниць, бачачи, що це не Ізраїльський цар, повернули від нього.

³⁴А один чоловік випадково натяг­нув лук і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він своєму візникові: поверни назад і вивези мене з війська, бо я поранений.

³⁵Але битва у той день посилилася, і цар стояв на колісниці проти сиріян, і ввечері помер, і кров з рани лилася в колісницю.

³⁶І проголошено було по всьому стану при заходженні сонця: кожен іди у своє місто, кожен у свою землю!

³⁷І помер цар, і привезли його у Самарію, і поховали царя у Самарії.

³⁸І обмили колісницю на ставу самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господа, яке Він прорік.

³⁹Інші діла Ахава, усе, що він робив, і дім зі слонової кістки, який він побудував, і всі міста, які він будував, описані у літописі царів із­раїльських.

⁴⁰І спочив Ахав з бать­ка­ми своїми, і став царем Охозія, син його, замість нього.

⁴¹Іосафат, син Аси, став царем Юдеї в четвертий рік Ахава, царя Ізраїльського.

⁴²Тридцяти п’яти років був Іосафат, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїля.

⁴³Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив­ з нього, роблячи угодне перед очима­ Господніми. Тільки висоти не бу­ли знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.

⁴⁴Іосафат уклав мир з царем Ізраїльським.

⁴⁵Інші діла Іосафата і подвиги йо­го, які він звершив, і як він воював, описані у літописі царів юдейських.

⁴⁶І залишки блудників, які залишилися у дні батька його Аси, він знищив із землі.

⁴⁷В Ідумеї тоді не було царя; був намісник царський.

⁴⁸[Цар] Іосафат зробив кораблі на морі, щоб ходити в Офир за золотом; але вони не дійшли, бо розбилися в Еціон-Гавері.

⁴⁹Тоді сказав­ Охозія, син Ахава, Іосафату: нехай мої слуги підуть з твоїми слугами на кораблях. Але Іосафат не погодився.

⁵⁰І спочив Іосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І став царем Іорам, син його, замість нього.

⁵¹Охозія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії, у сімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем [у Самарії] два роки,

⁵²і робив неугодне перед очима Господа, і ходив шляхом бать­ка свого і шляхом матері своєї і шля­хом Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля у гріх:

⁵³він служив Ва­алу і поклонявся йому і прогнівив Господа Бога Ізраїлевого всім тим, що робив батько його.