1 Kings 20— 2004

¹Венадад, цар Сирійський, зі­б­рав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї.

²І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто,

³і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої.

⁴І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм,­ господарю мій царю: я і все моє — твоє.

⁵І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»;

⁶тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.

⁷І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.

⁸І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся.

⁹І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити,­ а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь.

¹⁰І по­слав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною.

¹¹І від­повів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.

¹²Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.

¹³І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.

¹⁴І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.

¹⁵[Ахав] пере­лічив слуг обласних начальників, і зна­йшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів­ Ізраїлевих, сім тисяч.

¹⁶І вони виступили опівдні. Венадад же напив­ся доп’яну в наметах разом з царями,­ із тридцятьма двома царями, які допомагали йому.

¹⁷І виступили спершу слуги обласних начальників. І по­слав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії.

¹⁸Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.

¹⁹Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.

²⁰І вражав кожен супротивника свого; і ­по­бігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Си­­­рійський, урятувався на коні з верш­никами.

²¹І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.

²²І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміц­нися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.

²³Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.

²⁴Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;

²⁵і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.

²⁶Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.

²⁷Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.

²⁸І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.

²⁹І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.

³⁰Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.

³¹І ска­зали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; мо­же, він пощадить життя твоє.

³²І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.

³³Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив­ його із собою на колісницю.

³⁴І сказав йому Венадад: міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав: після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.

³⁵Тоді один чоловік із синів про­рочих сказав іншому, за словом Гос­пода: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.

³⁶І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від ме­не. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.

³⁷І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.

³⁸І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.

³⁹Ко­ли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант сріб­ла».

⁴⁰Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.

⁴¹Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.

⁴²І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, на­род твій замість його народу.

⁴³І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.