1 Thessalonians 2
1 Ви самi знаєте, браття, про наш вхiд до вас, що вiн не був даремний;
2 але, спершу постраждавши i зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмiлились у Боговi нашому проповiдувати вам благовiстя Боже з великим подвигом.
3 Бо в нашому вченнi нема нi омани, нi нечистих спонукань, нi лукавства;
4 але, оскільки Бог визнав нас гiдними, щоб доручити нам благовiстування, то ми так i говоримо, догоджаючи не людям, а Боговi, Який випробовує серця нашi.
5 Бо нiколи не було в нас перед вами нi слова омани, як ви знаєте, нi користи: Бог свiдок!
6 Hе шукаємо слави людської нi вiд вас, нi вiд iнших:
7 ми могли прийти з поважнiстю, як апостоли Христовi, але були тихi серед вас, як годувальниця, що нiжно поводиться з дiтьми своїми.
8 Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тiльки благовiстя Боже, але й душi нашi, тому що ви стали нам любi.
9 Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш i подвиг: вночi i вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповiдували благовiстя Боже.
10 Свiдки ви i Бог, як свято i праведно та бездоганно ми поводились серед вас, вiруючих,
11 тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дiтей своїх,
12 ми просили i переконували та благали дiяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство i славу.
13 Тому i ми безперестанно дякуємо Боговi, що‚ прийнявши вiд нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є iстинно, яке i дiє у вас, вiруючих.
14 Бо ви, браття, стали наслiдувачами церков Божих у Христi Iсусi, якi знаходяться в Юдеї, бо i ви те саме перетерпiли вiд своїх єдиноплемiнникiв, що й тi вiд юдеїв,
15 якi вбили i Господа Iсуса i Його пророкiв, i нас вигнали, i Боговi не догоджають, i всiм людям противляться,
16 якi забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, i через це поповнюють завжди мiру грiхiв своїх; та наближається на них гнiв до кiнця.
17 Ми ж, браття, розлучившись iз вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з бiльшим бажанням прагнули побачити лице ваше.
18 I тому ми, я‚ Павло, i один раз i вдруге хотiли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.
19 Бо хто наша надiя, або радiсть, або вiнець похвали? Хiба i не ви перед Господом нашим Iсусом Христом у пришестя Його?
20 Бо ви — слава наша i радiсть.