1 Samuel 18
1 Коли скінчив Давид розмову із Саулом, душа Іонафана приліпилася до душі його, і полюбив його Іонафан, як свою душу.
2 І взяв його Саул у той день і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3 Іонафан же уклав з Давидом союз, тому що полюбив його, як свою душу.
4 І зняв Іонафан верхній одяг свій, який був на ньому, і віддав його Давиду, також і інший одяг свій, і меч свій, і лук свій, і пояс свій.
5 І Давид діяв розсудливо скрізь, куди посилав його Саул, і зробив його Саул начальником над військовими людьми; і це сподобалося всьому народові і слугам Сауловим.
6 Коли вони йшли, повертаючись після перемоги Давида над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулу царю зі співом і танцями, з урочистими тимпанами і з кимвалами.
7 І викликували жінки, які грали, говорячи: Саул переміг тисячі, а Давид — десятки тисяч!
8 І Саул сильно засмутився, і неприємно було йому це слово, і він сказав: Давиду дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому бракує тільки царства.
9 І з того дня і потім підозріливо дивився Саул на Давида.
10 І було на другий день: напав злий дух від Бога на Саула, і він біснувався в домі своєму, а Давид грав рукою своєю на струнах, як і в інші дні; в руці у Саула був спис.
11 І кинув Саул спис, подумавши: приб’ю Давида до стіни; але Давид двічі ухилився від нього.
12 І став боятися Саул Давида, тому що Господь був з ним, а від Саула відступив.
13 І віддалив його Саул від себе і поставив його у себе тисячоначальником, і він виходив і входив перед народом.
14 І Давид у всіх ділах своїх чинив розсудливо, і Господь був з ним.
15 І Саул бачив, що він дуже розсудливий, і боявся його.
16 А весь Ізраїль і Іуда любили Давида, тому що він виходив і входив перед ними.
17 І сказав Саул Давиду: ось старша дочка моя, Мерова; я дам її тобі за дружину, тільки будь у мене хоробрим і веди війни Господні. Тому що Саул думав: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
18 Але Давид сказав Саулу: хто я, і що життя моє і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
19 А коли настав час віддати Мерову, дочку Саула, Давиду, то вона була видана заміж за Адриела з Мехоли.
20 Але Давида полюбила друга дочка Саула, Мелхола; і коли сповістили про це Саула, то це було приємно йому.
21 Саул думав: віддам її за нього, і вона буде йому сіткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давиду: через іншу ти поріднишся нині зі мною.
22 І наказав Саул слугам своїм: скажіть Давиду таємно: ось, цар благоволить до тебе, і всі слуги його люблять тебе; отже, будь зятем царя.
23 І передали слуги Саулові у вуха Давиду всі слова ці. І сказав Давид: хіба здається вам легко бути зятем царя? я — людина бідна і незначна.
24 І донесли Саулу слуги його і сказали: ось що говорить Давид.
25 І сказав Саул: так скажіть Давиду: цар не хоче віна, крім ста краєобрізань филистимських, на помсту ворогам царя. Тому що Саул мав на думці погубити Давида руками филистимлян.
26 І переказали слуги його Давиду ці слова, і сподобалося Давиду стати зятем царя.
27 Ще не минули призначені дні, як Давид встав і пішов сам і люди його з ним, і убив двісті чоловік филистимлян, і приніс Давид краєобрізання їх, і представив їх у повній кількості царю, щоб стати зятем царя. І видав Саул за нього Мелхолу, дочку свою, заміж.
28 І побачив Саул і дізнався, що Господь з Давидом [і весь Ізраїль любить його,] і що Мелхола, дочка Саула, любила Давида.
29 І став Саул ще більше боятися Давида і зробився ворогом його на все життя.
30 І коли вожді филистимські вийшли на війну, Давид, від самого виходу їх, діяв розсудливіше за всіх слуг Саулових, і дуже прославилося ім’я його.