1 Corinthians 14
1 Досягайте любови; дбайте про дари духовнi, а особливо про те, щоб пророкувати.
2 Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що нiхто не розумiє його, вiн таємне говорить духом;
3 а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння i на втiшення.
4 Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.
5 Бажаю, щоб усi ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо бiльший той, хто пророкує, нiж той, хто говорить мовами, хiба що вiн буде i тлумачити, щоб церква розбудовувалася.
6 Тепер же, браття, якщо я прийду до вас i буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пiзнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
7 I бездушнi речi, що дають звук, як сопiлка чи гуслi, коли не видають рiзних тонiв, то як зрозумiти те, що грають на сопiлцi чи на гуслях?
8 I коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою?
9 Так i ви, якщо промовляєте язиком незрозумiлi слова, то як зрозумiють, що ви говорите? Ви будете говорити на вiтер.
10 Скiльки, наприклад, рiзних слiв у свiтi, а жодного з них немає без значення.
11 Але якщо я не розумiю значення слiв, то я для того, хто говорить, буду iноземець; i той, хто говорить, iноземець для мене.
12 Так i ви, коли дбаєте про дари духовнi, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви.
13 А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення.
14 Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним.
15 Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом.
16 Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амiнь» на твою подяку‚ якщо вона не розумiє, що ти говориш?
17 Ти добре дякуєш, та iнший не повчається.
18 Дякую Боговi моєму: я бiльше за всiх вас говорю мовами;
19 але в церквi хочу краще п’ять слiв сказати розумом моїм, щоб i iнших наставити, нiж тисячi слiв незнайомою мовою.
20 Браття! Не будьте дiтьми розумом: на зле будьте, як дiти, а розумом будьте повнолiтнi.
21 У законi написано: «Iншими мовами й iншими устами говоритиму народовi цьому; та й тодi не послухають Мене, — говорить Господь».
22 Отже, мови є знамення не для вiруючих, а для невiруючих; пророцтво ж не для невiруючих, а для вiруючих.
23 Коли вся церква зiйдеться разом‚ i всi почнуть говорити незнайомими мовами, i увiйдуть до вас недосвiдченi або невiруючi, то чи не скажуть, що ви бiснуєтесь?
24 Та коли всi пророкують i ввiйде хтось невiруючий або недосвiдчений, то його всi викривають i всi осуджують.
25 I таким чином таємницi серця його виявляються, i вiн, упавши ниць, поклониться Боговi i скаже: «Воiстину з вами Бог».
26 Так що ж, браття? Коли ви сходитесь i у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання.
27 Якщо хто говорить незнайомою мовою, говорiть двоє, найбiльше троє, i то по одному, а один нехай тлумачить.
28 Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церквi, а говори собi та Боговi.
29 I пророки нехай говорять двоє чи троє, а iншi нехай розмiрковують.
30 Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить.
31 Бо всi один по одному можете пророкувати, щоб усi повчалися i всi втiшалися.
32 I духи пророчi покiрнi пророкам,
33 тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всiх церквах у святих.
34 Жiнки вашi у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як i закон говорить.
35 Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловiкiв, бо непристойно жiнцi говорити в церквi.
36 Хiба вiд вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
37 Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розумiє, що я пишу вам, бо це заповiдi Господнi.
38 А хто не розумiє, нехай не розумiє.
39 Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами;
40 тiльки все повинно бути благопристойно i статечно.