1Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.
4Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.
5Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
7Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.
8Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
9Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.
10Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
13Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
14Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
15Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
16Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
17Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
18Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
19Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.
20Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
21Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
23Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
24Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.