1Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
2Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
3його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
4За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
6До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
7Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
8І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
9Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
10Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
11Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
12і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
13він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
14Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
15Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
16Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
17ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
18Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
19Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
20Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
21І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
22Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
23Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
24Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.