1А Йов відповів та й сказав:
2Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...
3О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
4Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
5розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
6Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
7Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
8Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
9на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...
10А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
11Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
12Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
13Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
14бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
15Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...
16А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
17бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!