1Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
2Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
3Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
4Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
5Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла.
6З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
7Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
8Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
9Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
10Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
11Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
12Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,
13Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
14Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
15А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена;
16Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси.