1І обернувсь я, й побачив всяку пригнобу, що дїється під сонцем, і бачив сльози пригноблених, що нема їм утїшителя; а тут у руках гнобителїв - сила, за тих же нїхто не заступиться.
2І вважав я тих, що померли, щаслившими над живих, - тих, що вже нема на сьвіті, над тих, що живі ще;
3А над сих і тих щаслившими - ще ненароджених на сьвіт, що не бачили того зла, яке дїється під сонцем.
4Бачив я таки, що всяка праця й всяка користь з роботи викликує зависть між людьми. Та й се - марнота й мука духові.
5Дурень той, хто седить, склавши руки, й гризе власне тїло, приговорюючи:
6Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні працї й марного силкування.
7І знов я обернувся, та й побачив марноту під сонцем:
8Людина собі одинока, нї сина, нї брата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та кому ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се - марнота й недобра робота!
9Двом лучше, нїж одному, вони бо мають більшу користь із своєї працї;
10Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його.
11Так само, як лежать удвох, - їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись?
12І коли хто подужає одного, то удвох встоять проти його. Троіста нитка не так хутко рветься.
13Лучший убогий та розумний молодик, нїж старий, а дурний царь, що не вміє приймати поради;
14Бо той, вийшовши з темницї, стане царем, дарма що в свойму царстві родився убогим.
15Бачив я між усїма, що ходять під сонцем, із тим другим молодиком, що займе опісля місце тамтого.
16Безлїч було народу перед ним, а пізнїйші не будуть радуватись ним. І се марнота та мука духові.
17Уважай на ногу твою*, йдучи в дом Божий, і будь готовий, скорше слухати, нїж приносити жертви робом дурнїв, що навіть не знають, як вони не гаразд чинять.